Щодо поширення Закону України «Про охорону праці» та його підзаконних актів на громадян, що виконують роботи згідно договору цивільно-правового характеру

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону праці» сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Цивільно-правовий договір з фізичною особою (договір цивільно-правового характеру) – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (стаття 626 Цивільного кодексу України) (далі – ЦПХ).

Відносини, що виникають з укладенням ЦПХ, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного законодавства.

Предметом договору може бути виконання робіт чи надання послуг та укладатися у формі договору підряду або надання послуг.

Договір укладається на певний строк та на виконання конкретної роботи, тому ці умови мають бути чітко прописані в договорі (статті 846, 905 Цивільного кодексу України). Договір може мати нерегулярний, одноразовий або ненормований характер.

Відповідно до укладеного договору ЦПХ:

– виконавець не включаються до штату роботодавця. Він самостійно вирішують питання свого виробничого процесу, виконує роботу на свій ризик;

– виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, (не зобов’язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори);

– виконавець не має соціальних гарантій працівника, який працює відповідно до трудового договору (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо);

– у трудовій книжці виконавця не робиться запис про оформлення трудових відносин. Стаж роботи підтверджується оригіналом договору.

Крім того, виконавець діє на власний ризик та самостійно організовує свій робочий процес та не підпорядковується правилам трудового розпорядку.

Отже, враховуючи вищезазначене, дія Закону України «Про охорону праці» та його підзаконних актів не поширюється на громадян, що виконують роботи згідно Договору ЦПХ.