З приходом зими прості настанови можуть запобігти візиту до травматолога та знизити звітність травматизму Держпраці

Рекомендації на випадок ожеледиці:

У результаті зміни температур взимку на дорогах утворюється ожеледь, яка часто стає причиною падінь і травм. Дотримуйтеся простих правил, щоб уникнути падінь:

• намагайтеся менше виходити з дому, коли на вулиці ожеледь;
• вибирайте безпечніший шлях: ходіть там, де є освітлення, менше льоду, доріжки посипані піском;
• необхідно взяти на замітку ті місця, де люди найчастіше падають – це тротуар біля проїжджої частини або зупинки, небезпеку становлять і вкриті льодом кришки каналізаційних люків;
• піднімаючись сходами, слід триматися за поручні;
• зимове взуття має бути зручним, зі стійкою не слизькою підошвою;
• можна використовувати спеціальні шиповані насадки – льодоходи або наклеїти лейкопластир на підошву;
• від високих підборів краще відмовитися;
• пересуваючись, не слід високо піднімати ноги;
• йти слід маленькими ковзаючими кроками, стаючи на всю підошву, намагаючись обходити місця з похилою поверхнею;
• під час ходьби не тримайте руки в кишенях;
• якщо після падіння у вас з’явився головний біль, нудота, запаморочення, біль у суглобах, виникли набряки – терміново зверніться по медичну допомогу.

Як правильно падати. Найбезпечніше в ожеледь падати на бік, щоб не пошкодити хребет, руки і гомілки. Але це правило не підходить людям похилого віку. Саме так вони отримують перелом шийки стегна – вкрай небезпечну травму.

Особливо обережними слід бути на проїжджій частині дороги. Переходьте її повільно, щоб не посковзнутися і не впасти. Не забувайте, що в такій ситуації водієві важко загальмувати різко, гальмівний шлях автомобіля в ожеледь значно збільшується!

Не втрачайте пильності проходячи біля будинків, на покрівлях яких після відлиги утворюються бурульки. Особливу небезпеку вони становлять у старих кварталах міста, де тротуари безпосередньо прилягають до будинків. Танучи, бурульки можуть ламатися та падати, це є небезпечно для пішоходів. Тому будьте обережні! Бурулька, яка може впасти на голову, небезпечніша за камінь, що впав з такої ж висоти. Вона має гострі краї, а це може призвести до травм, пошкодження шкірних покривів, а також кісток і основи черепа. Найчастіше бурульки утворюються над водостоками, саме ці місця фасадів будинків бувають особливо небезпечні. Крім того, звертайте увагу на обмерзання тротуарів. Зазвичай більш товстий шар криги утворюється під бурульками. Навіть в тому випадку, коли огорожа відсутня, варто бути обережними і по можливості не підходити близько до стін будинків.

Щоб не стати жертвою крижаних бурульок, які можуть впасти, необхідно:

• по можливості триматись на відстані 3-5 метрів від будинків та інших споруд, вибираючи найбільш безпечний маршрут руху. Не заходити за межі встановлених огорож, а в місцях їх відсутності самому звертати увагу на наявність небезпечних утворень з криги і снігу на дахах будинків;
• йдучи повз будинки в період танення снігу, необхідно обходити ділянки, де звисають бурульки, бути особливо уважними. Проходячи ці місця, спочатку необхідно переконатися у відсутності загрози падіння льодових наростів і бурульок. Якщо під час руху по тротуару ви почули нагорі підозрілий шум − не зупиняйтесь і ні в якому разі не піднімайте голову і не розглядайте, що там сталося. Можливо, це схід снігу або крижаної брили. Треба якомога швидше притиснутися до стіни, «козирок» даху послужить укриттям.

Рекомендації на випадок різкого зниження температури:

Як відомо, холодно буває не стільки через мороз, скільки через високу вологість та сильний вітер. У період морозів утримуйтесь від тривалого перебування на відкритому повітрі, особливо при сильному вітрі та високій вологості.

Зайшовши навіть на короткий час до приміщення, знімайте верхній одяг: перегрівшись, ви ризикуєте швидко замерзнути і навіть застудитися, коли повернетеся на вулицю.

Для нормальної циркуляції крові носіть одяг з натуральних тканин, пам’ятайте, що одяг зі штучних матеріалів погано захищає від морозу.

У холодну погоду одягайте кілька шарів одягу: у прошарках залишається повітря, яке утримуватиме тепло. Товщина шару одягу повинна бути максимально рівномірною скрізь.

Захищайте від холоду шию, вуха, ступні, кисті рук – якщо вони замерзли, вам буде холодно, незважаючи на найтеплішу шубу. Тому не виходьте на мороз без рукавичок та шарфу.

У вітряну погоду відкриті ділянки тіла змащуйте спеціальним кремом.

Не взувайте тісне взуття, що створює передумови для обмороження. У взуття варто вкласти теплі устілки, а замість бавовняних шкарпеток одягати вовняні, які поглинають вологу, у результаті ноги залишаються сухими.

Першою стадією замерзання є озноб. Коли відчуватимете, що починаєте замерзати, негайно зайдіть до теплого приміщення. Якщо такої можливості немає, робіть інтенсивні фізичні вправи – розмахуйте руками, присідайте тощо.

Поки запас тепла у вас достатній, кров встигає нагрітись до нормальної температури та повертається в кінцівки. Однак при подальшому охолодженні організм уже не може впоратись із зігріванням крові. Тоді вмикається інший механізм – відключення (значне зменшення притоку крові до кінцівок). Кров зосереджується в “малому” колі кровообігу (мозок, легені, серце, печінка).

Повернувшись додому після тривалого перебування на морозі, обов’язково переконайтеся у відсутності обмороження кінцівок, спини, вух та носа. У разі необхідності своєчасно розпочинайте лікування обмороження. Несвоєчасне надання допомоги може призвести до гангрени та втрати кінцівки.

Слід зазначити, що на холоді до 70% тепла з тіла людини випаровується через голову. Отже, щоб не мерзли ноги, слід утеплювати голову. У протилежному випадку настає третя стадія замерзання. Людина перестає тремтіти, їй стає “добре”, “тепло”, приємно паморочиться голова, виникає бажання лягти і відпочити. Якщо таку людину примушувати рухатись, то результат може бути трагічним – холодна кров з кінцівок підступить до серця, легень, мозку.

Бережіть своє здоров’я та життя! Пам’ятайте, що краща профілактика травматизму – це обережність, уважність та обачність, що тим самим дасть можливість знизити травматизм, про який звітує Держпраця.